У липні 1942-го фірма "Грумман" розпочала завдання флоту до роботи над одномісним палубним винищувачем для невеликих ескортних авіаносців. Перший з них "Лонг Айленд" мав палубу вдвічі коротше, ніж на "плаваючому аеродромі" класу "Уессекс" (263 м). Конструктори не стали знову "вигадувати велосипед", а просто розробили полегшений варіант "Wildcat". Прототип FM-2 з індексом XF4F-8 мав 9-циліндровий двигун R-1820-56 (1350 к.с.) з трилопатевим гвинтом "Гамільтон-Стандарт". Головна особливість двигуна - алюмінієві головки циліндрів, що заощаджували понад 100 кг. До того ж, R-1820-56 мав менший діаметр, що дозволило обтиснути капот і розмістити в ньому маслорадіатори - тепер крило було "чистим" з точки зору аеродинаміки. Сам капот отримав нову систему відведення вихлопних газів через дві бічні стулки (на F4F-4 їх було вісім).
