Під час Першої світової війни в італійській армії були створені так звані «роти смерті» для проведення штурмових операцій. Вони були укомплектовані добровольцями, і за призначенням мали прокладати шлях наступаючим піхотним частинам. Їх першочерговим завданням було розчищення проходів у загородженнях противника, для чого бійці цих рот були оснащені спеціальною бронетехнікою. З самого початку війни італійський генштаб приділяв цьому виду індивідуального бронезахисту особливу увагу. До спорядження штурмових підрозділів входили спеціальні штурмові шоломи, щити та кірасири (найвідомішою була кіраса Фаріна). За деякими даними, ці підрозділи проіснували до 1916 року.
