Зенітна гармата 2 cm Flak 38 почала надходити на озброєння Вермахту у другій половині 1940 року. Завдяки надійній конструкції та високій скорострільності (до 480 пострілів за хвилину), вона була ефективним засобом ближньої протиповітряної оборони у Вермахті, і її виробництво тривало до кінця Другої світової війни. Окрім ураження літаків, гармата також могла використовуватися проти легкоброньованих цілей. Для підвищення мобільності зенітні гармати часто встановлювалися на різні транспортні засоби, як колісні, так і напівгусеничні. Однією з таких машин була напівгусенична версія широко використовуваної вантажівки Вермахту V3000S, яка позначалася як Sd.Kfz.3b (також відома як V3000S/SSM). Зенітні гармати монтувалися в кузові машини та могли розміщуватися як на спеціальних платформах, так і без них. Для стрільби борти корпусу машини або складалися, або повністю знімалися. Обладнані таким чином машини стали самохідними зенітними установками, які німецька армія використовувала для завдань протиповітряної оборони на всіх фронтах під час Другої світової війни.
