Через введені обмеження довелося тимчасово організувати серійний випуск літаків у Данцигу, який на той час не був частиною Німеччини. Зберегти виробництво вдалося завдяки замовленням американського підприємця Джона М. Ларсен. Щоб обійти заборони Версальського договору, було укладено договір, яким літаки в розібраному вигляді доставлялися до США на пароплавах, де збиралися і продавалися як вироби американської фірми Junkers-Larsen Aircraft Co., під маркою Junkers-Larsen JL-6. Усього за такою схемою було поставлено 23 літаки.
У США літак продавався погано, і Ларсен відмовився від подальшої співпраці. З 40 підготовлених до відправки до США літаків було поставлено 23. Ще 11 літаків, готових до відправки, комісія Антанти конфіскувала в порту Гамбурга. Проте корпорація Junkers-Larsen допомогла зберегти виробництво літака. У 1921 році було побудовано 23 літаки для країн переможниць як повоєнні репарації: Франція - 7 літаків, Великобританія - 5 літаків, Італія - 5 літаків. Бельгія - 3 літаки і Японія - 3 літака.
