Люфтваффе було озброєно великою номенклатурою зброї різних типів і різного призначення. Основними німецькими бомбами Другої світової війни були бомби вагою 50, 250, 500, 1000, 1800 і 2500 кілограмів. Найпоширенішими були фугасні бомби. Вони, в свою чергу, були тонкостінними типу СК і товстостінними типу СД і мали бічні детонатори. Для зменшення глибини проникнення в грунт і збільшення ударної хвилі деякі бомби могли оснащуватися кільцем в носовій частині. Також деякі бомби могли мати подовжені детонатори – так звані стрижні Дінорта * (німецькою – Dinort-stäbe), які призводили до вибуху бомби ще до того, як сама бомба торкнулася землі. Бомбоносцями були як класичні бомбардувальники (наприклад, Ju 88 або He 111), так і штурмовики або винищувачі, на підвісці яких могли розміщуватися бомби вагою до 500 кілограмів. Морська авіація, крім бомб, використовувала також торпеди, застосовуючи їх на різних театрах військових дій – у Середземному морі, в Атлантиці та на півночі Європи.
