Bell P-39 Airacobra — американський одномоторний винищувач із класичним хвостовим оперенням у конфігурації низького крила з триколісною ходовою. Політ прототипу відбувся 6 квітня 1938 року, серійне виробництво здійснювалося в 1940-1944 роках. Незважаючи на свій звичайний зовнішній вигляд, Bell P-39 Airacobra був унікальною конструкцією серед винищувачів армії США під час Другої світової війни, першим з переднім розташуванням колеса. Таке рішення було продиктовано необхідністю установки важкого озброєння в носовій частині літака, що, в свою чергу, відповідало очікуванням середини 1930-х років щодо забезпечення високої вогневої потужності. На початку 1935 року керівництво Bell Aircraft Corporation було присутнє на демонстрації автоматичної гармати American Armament Corporation - Т9 калібру 37 мм. Приголомшений результатами шоу, він призвів до початку будівельних робіт з винищувача з використанням гармати Т9, що веде вогонь через втулку гвинта та додатково оснащеного двома 12,7-мм кулеметами, встановленими в носовій частині фюзеляжу та синхронізованими з обертання гвинта. Прийняте рішення розташувати гармату в носовій частині машини зумовило розміщення двигуна всередині фюзеляжу. Гвинт приводився в рух довгим валом, розташованим під підлогою кабіни. Така установка двигуна, практично точно в центрі ваги літака, спричинила за собою необхідність використання триколісної ходової частини з переднім колесом. Перше велике замовлення на 369 P-39 було розміщено у вересні 1940 року, а поставки почалися приблизно через сім місяців. Тоді ж з конвеєра почали сходити перші експортні одиниці, замовлені англійцями. Вони повинні були замінити зношені машини Hawker Hurricane. У підсумку, однак, найбільшим іноземним замовником виявився Радянський Союз, який отримав близько 4700 літаків, де загальна кількість зібраних Р-39 усіх модифікацій трохи перевищила 9500.
